Розглянемо цікаве рішення ВС і, що важливо, досить актуальне на сьогодні, відповідно до якого дитина боржника не позбавляється права проживання в іпотечному житлі.
ТОВ звернулося до суду зі скаргою, в якій просило зобов’язати приватного виконавця вжити всіх необхідних заходів щодо примусової реалізації в межах виконавчого провадження домоволодіння та земельної ділянки, які належать на праві власності боржнику, без отримання згоди органів опіки та піклування. Скаргу було мотивовано тим, що у справах приватного виконавця перебуває виконавче провадження з примусового виконання напису про задоволення вимог ТОВ шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме домоволодіння та земельну ділянку, які належать на праві власності боржнику. ТОВ надіслало лист приватному виконавцю про передання описаного й арештованого іпотечного майна на реалізацію.
Від приватного виконавця ТОВ отримало відповідь, що за адресою зазначеного домоволодіння зареєстровано неповнолітню дитину, і на підставі звернення до органу опіки та піклування подав запит із проханням дозволити реалізацію арештованого володіння боржника, в якому зареєстровано малолітню дитину. Зазначений орган дійшов висновку про недоцільність надання згоди на реалізацію домоволодіння, право користування на яке має дитина. На підставі зазначених документів приватний виконавець відмовив у переданні іпотечного майна на реалізацію.
Відмову заявник вважає незаконною, оскільки вона суперечить положенням Закону «Про іпотеку» та порушує права іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна.
Районний суд своєю постановою скаргу ТОВ задовольнив та зобов’язав приватного виконавця провести всіх необхідних заходів з примусової реалізації в межах виконання рішення щодо домоволодіння та ділянки, які належать на праві власності боржнику, без отримання згоди органів опіки та піклування.
Рішення районного суду було мотивоване тим, що особа, яка не досягла повноліття, на момент укладання угоди в будинку зареєстрована не була, не має права право власності на нього і отримала право користування житлом як член сім’ї власника, після укладення угоди та передання предмета іпотеки іпотекодержателю, а тому згода органу опіки та піклування на реалізацію предмета іпотеки не потрібна.
Апеляційну скаргу боржника було залишено без задоволення.
Боржником, у свою чергу, подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати прийняті у справі рішення та прийняти нове – про відмову в задоволенні скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційну скаргу було мотивовано тим, що прийняті рішення суперечать правовим позиціям щодо необхідності отримання державним або приватним виконавцем попередньої згоди органу опіки та піклування або відповідного рішення в разі передання на реалізацію нерухомості, право володіння на яку або право користування якою має повнолітня особа.
Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону «Про охорону дитинства» діти – члени сім’ї наймача або власника житла, які мають законне право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Для здійснення угод щодо нерухомості, права власності або права проживання, яке мають діти, необхідна попередня згода органів опіки та піклування.
Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей під час надання згоди на здійснення правочинів щодо нерухомого майна, яке стосується дітей.
В Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Мін’юсту від 02.04.2012 р. № 512/5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі передання на реалізацію нерухомості, право власності на яку або право проживання в якій мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такої згоди не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстав, передбачених у п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону.
З огляду на вимоги Законів № 1404-VIII, № 2623-IV, а також положення Інструкції № 512/5, державний або приватний виконавець зобов’язаний у разі передання на реалізацію нерухомого майна, право володіння або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або рішення судів, яке, зокрема, вказується в заяві на реалізацію арештованого майна.
З огляду на викладене та висновки органу опіки та піклування про недоцільність реалізації спірного майна, право користування яким має малолітня дитина, і відсутність судового рішення про передання спірного майна на реалізацію, висновок судів попередніх інстанцій у цій справі про можливість примусової реалізації в межах виконавчого провадження спірного майна без схвалення органу опіки та піклування є помилковим.
У постанові від 18 грудня 2019 року № 755/10564/18 ВС зазначив, що факт реєстрації боржником в іпотечному майні неповнолітньої дитини не впливає на встановлений порядок передання на реалізацію нерухомого майна, право користування яким має особа, яка не досягла повноліття. Стягувач не позбавлений можливості захистити своє порушене право, викликане порушенням умов іпотечного договору способом, установленим нормами законодавства.
ВС прийняв рішення, в якому касаційну скаргу боржника задовольнив. З рішенням можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/92020960.